Епідеміологічні аспекти артеріальної гіпертензії серед сільського населення Черкаської області.

За даними офіційної статистики, сільські мешканці становлять лише третину населення України. Однак рівень смертності серед них, як від усіх причин, так і від серцево-судинних захворювань, значно перевищує відповідні показники серед міського населення, причому ця ситуація зберігається принаймні протягом останніх 20 років.

У наш час 65,5 % селян помирають від хвороб системи кровообігу (ХСК), а саме від ішемічної хвороби серця та церебросудинних захворювань, які на 86,4 % визначають рівень смертності від серцево-судинних хвороб.

Відомо, що артеріальна гіпертензія (АГ) є одним з провідних факторів ризику розвитку ХСК та виникнення їх ускладнень [2–4]. Тому встановлення реального рівня поширеності цієї патології є об'єктивною підставою для розробки науково обґрунтованої системи профілактики, широке впровадження якої сприятиме зниженню захворюваності і смертності селян, збільшенню тривалості їх життя.

З метою оцінки епідеміологічної ситуації щодо АГ серед сільського населення в межах виконання "Програми профілактики і лікування артеріальної гіпертензії в Україні", затвердженої Указом Президента № 117/99 від 4.02.1999 р., співробітниками ННЦ "Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска" спільно з працівниками Черкаського обласного кардіологічного диспансеру проведено стандартизоване епідеміологічне обстеження 776 сільських мешканців Черкаської області віком від 18 до 64 років.

Матеріал і методи

Програма обстеження включала: опитування за стандартною кардіологічною анкетою ВООЗ, заповнення анкет, що містять анамнестичні і соціально-демографічні дані; реєстрацію електрокардіограми у спокої в 12 стандартних відведеннях з подальшим її кодуванням за Міннесотським кодом; дворазове вимірювання артеріального тиску (АТ); антропометрію; забір венозної крові для визначення вмісту ліпідів; збір інформації про куріння і вживання алкоголю.

Групу осіб з АГ, згідно з критеріями ВООЗ, становили обстежені з рівнем систолічного АТ 140 мм рт. ст. і вище і/або діастолічного АТ 90 мм рт. ст. і вище, і/або з нормальним рівнем АТ при антигіпертензивному лікуванні протягом останніх 2 тиж. При аналізі враховували АГ 1-го ступеня (140/90ЈАТЈ159/99 мм рт. ст.), 2-го ступеня (160/100ЈАТЈ179/109 мм рт. ст.) і 3-го ступеня (АТі180/110 мм рт. ст.) [2].

Надлишкову масу тіла (НМТ) та ожиріння оцінювали за допомогою індексу маси тіла (ІМТ), що визначається як відношення маси тіла в кілограмах до квадрату зросту в метрах. У групу з НМТ віднесли осіб зі значенням ІМТ у межах 25,0–29,9 кг/м2, а в групу з ожирінням – осіб з ІМТ 30,0 кг/м2 і вище.

Курцями вважали обстежених, які щоденно викурюють хоча б одну сигарету.

При оцінці вмісту ліпідів враховували різні їх рівні і виділяли для загального холестерину нормальний (менше 5,2 ммоль/л), межовий (від 5,2 до 6,1 ммоль/л) і високий (6,2 ммоль/л і більше) рівні. Для тригліцеридів нормальним рівнем вважали величину менше 1,7 ммоль/л, межовим – від 1,7 до 2,2 ммоль/л, а високим – 2,3 ммоль/л і більше. Для холестерину ліпопротеїдів високої густини нормальним вважали показник понад 1,0 ммоль/л.

Статистичну обробку отриманих даних здійснювали на персональному комп’ютері ІВМ РС стандартної конфігурації за допомогою наданого ВООЗ пакету прикладних програм з аналізу епідеміологічних даних "Epi-Info" та медичної інформаційно-статистичної системи "Епідеміологія".

Результати та їх обговорення

Результати епідеміологічного обстеження чоловіків і жінок свідчать про досить високу поширеність АГ у популяції, стандартизований показник якої становить 33,9 % (36,0 % серед чоловіків і 33,5 % серед жінок).

Поширеність АГ зростає з віком з 5,6 % в 18–24 роки до 73,5 % в 55–64 роки серед чоловіків і відповідно з 5,8 до 81,1 % серед жінок, причому найбільш істотне її зростання реєструють у чоловіків віком 25–34 роки, а у жінок – у 35–44 роки, у зв'язку з чим саме ці вікові групи потребують найбільшої уваги.

У структурі АГ за рівнем АТ домінує АГ 1-го ступеня, питома вага якої становить 39,7 % серед чоловіків і 51,5 % серед жінок. АГ 2-го ступеня визначається у 41,3 % чоловіків і майже у третини жінок, а АГ 3-го ступеня – у кожного п'ятого чоловіка і кожної шостої жінки з підвищеним АТ. З віком кількість осіб з АГ 1-го ступеня поступово зменшується, а чисельність хворих з АГ 2-го та 3-го ступенів зростає.

Відомо, що найвищий ризик ускладнень реєструється в осіб з АГ 3-го ступеня, але таких людей значно менше, ніж хворих з АГ 1-го ступеня. Тому велику кількість ускладнень, пов'язаних з АГ, відзначають у групі осіб з помірно підвищеним АТ [5]. Щоб домогтися істотного їх зниження, необхідно лікувати осіб з АГ 1-го ступеня і одночасно вживати активних заходів щодо запобігання розвитку ускладнень у хворих з дуже високим рівнем АТ.

Аналіз розподілу АГ за формами свідчить, що незалежно від статі найбільш поширеною є змішана форма (77,8 % серед чоловіків і 62,1 % серед жінок), причому частота її зростає з віком.

Питома вага ізольованої діастолічної форми АГ з віком зменшується серед чоловіків зі 100,0 % в 18–24 роки до 9,1 % в 45–54 роки та серед жінок з 50,0 % в 25–34 роки до 4,2 % в 45–54 роки, а частка змішаної та ізольованої систолічної форм неухильно зростає.

Привертає увагу досить висока поширеність серед сільського населення ізольованої систолічної АГ: у кожної третьої жінки і кожного шостого чоловіка з АГ виявляють підвищення систолічного АТ при нормальних значеннях діастолічного АТ. Цей факт потребує певної уваги, оскільки, як відомо, особи з ізольованою систолічною АГ мають високий рівень індивідуального ризику смерті від ХСК [1].

Ризик розвитку серцево-судинних захворювань істотно зростає при наявності кількох чинників ризику, причому не аддитивно, а мультиплікативно. При однаковому рівні АТ ризик розвитку ХСК буде визначатися наявністю інших факторів ризику або їх комбінацією.

Результати проведеного дослідження свідчать про високу поширеність основних чинників ризику серед осіб з підвищеним АТ. Серед хворих на АГ 47,1 % чоловіків і 28,0 % жінок мають НМТ і відповідно 35,3 та 61,3 % осіб мають ожиріння.

Таким чином, проблеми, пов'язані з НМТ, мають понад 80 % чоловіків і майже 90,0 % жінок з підвищеним АТ.

Треба зазначити, що НМТ як фактор ризику реєструється практично однаково часто в обстежених чоловіків з підвищеним і нормальним АТ, у той час як серед жінок – у кожної четвертої з підвищеним і майже кожної другої – з нормальним АТ. Ожиріння відзначають серед хворих на АГ чоловіків в 2,5 разу, а серед жінок – в 2,2 разу частіше, ніж у осіб з нормальним рівнем АТ.

Про наявність прямого зв'язку між масою тіла та АТ свідчить і аналіз поширеності АГ залежно від ІМТ.

У чоловіків з НМТ АГ виявляють втричі, а в осіб з ожирінням – у 5 разів частіше, ніж в обстежених з нормальною масою тіла. В жіночій популяції – відповідно в 2,6 та 4,1 разу. Аналогічно змінюються і середні значення АТ.

У 73,2 % чоловіків і 69,6 % жінок з АГ виявляється гіперхолестеринемія; частота виявлення гіпертригліцеридемії становить відповідно 34,8 і 38,6 %.

Аналіз показує, що частота виявлення АГ серед сільських мешканців з вираженою гіперхолестеринемією в 2,4 разу вища, ніж серед осіб, рівень холестерину яких менше 6,2 ммоль/л.

Характерні і середні значення АТ у групах осіб з нормальним і підвищеним вмістом холестерину.

Майже половина (42,6 %) чоловіків з АГ курять; серед осіб з нормальними значеннями АТ поширеність цієї шкідливої звички більша – 63,3 %. Серед жінок з АГ курять 4,0 %.

Вживають алкогольні напої 83,8 % чоловіків і 77,3 % жінок з підвищеним АТ. У групі порівняння ці показники становлять відповідно 77,6 та 80,0 %.

Цукровий діабет в 4,7 разу частіше реєструється серед жінок з АГ порівняно з особами з нормальним АТ. У популяції чоловіків істотних розбіжностей у групах, що аналізуються, не виявлено.

Одним із компонентів, що характеризують епідеміологічну ситуацію щодо АГ, є стан її контролю в популяції, який складається із трьох складових: інформованість населення про наявність захворювання, охоплення медикаментозним лікуванням та його ефективність.

Проведене дослідження показало, що в сільській популяції Черкаської області знають про наявність АГ 75,8 % осіб з підвищеним АТ. Приймають будь-які антигіпертензивні препарати тільки 41,1 % хворих, а ефективність лікування становить лише 8,7 %.

З віком обізнаність хворих про наявність АГ зростає серед жінок і майже не змінюється серед чоловіків. Кількість осіб, що лікуються, збільшується лише серед жінок віком 55–64 роки, а серед хворих на АГ чоловіків залишається незмінною. Найвища ефективність лікування незалежно від статі реєструється у віковій групі 35–44 роки; цей показник в 55–64 роки у чоловіків в 5,8 разу, а серед жінок в 2,9 разу менше, ніж у осіб віком 35–44 роки.

Відомо, що жінки більше уваги приділяють своєму здоров'ю, більш сумлінно ставляться до рекомендацій лікаря, ретельніше виконують його призначення. Тому серед них, порівняно з чоловіками, більше осіб, які знають про підвищення АТ, більший відсоток охоплених медикаментозним лікуванням і дещо вищий показник його ефективності.

Ефективність лікування залежить від багатьох факторів, найважливішими серед яких є правильність зроблених лікарем призначень і ретельність їх виконання хворими. Проведене дослідження показало, що на рівні первинних структур охорони здоров'я майже повністю ігноруються випадки АГ 1-го ступеня, в лікуванні явно недооцінюється важливість застосування немедикаментозних методів корекції підвищеного АТ, акцент робиться на призначенні лікарських засобів.

Відповідно до сучасних уявлень у лікуванні АГ перевагу слід віддавати медикаментозним препаратам першої лінії, до яких відносять діуретики, бета-адреноблокатори, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), антагоністи кальцію тривалої дії та антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ. Алкалоїди раувольфії, центральні a2-агоністи, вазодилататори, становлячи групу препаратів другої лінії, не розглядаються як препарати вибору, оскільки часто не відповідають вимогам тривалої терапії і можуть призначатися лише в окремих випадках.

Проведені дослідження свідчать, що стереотипи медикаментозної терапії АГ не відповідають сучасним концепціям: 15,5 % селян з підвищеним АТ як монотерапію використовують препарати другої лінії.

Серед комбінованих препаратів безперечним лідером є каптопрес; друге і третє місця відповідно посідають тенорик і адельфан.

Таким чином, проведене дослідження показало, що в сільській популяції значно поширена АГ та її основні чинники ризику, не на належному рівні контроль АГ. Цілком закономірно, що при незадовільному стані справ з немедикаментозною корекцією підвищеного АТ і певних недоліках у медикаментозній терапії ефективність лікування АГ є надзвичайно низькою.

Несприятлива епідеміологічна ситуація щодо АГ свідчить про необхідність організації і проведення максимально широкої інформаційної кампанії з питань АГ серед сільського населення. Активну участь у ній повинні взяти засоби масової інформації разом з медичними працівниками первинних структур охорони здоров'я. Вирішення поточних проблем сприятиме поліпшенню профілактики і лікування АГ та серцево-судинних захворювань у цілому.

Висновки

Стандартизований за віком показник поширеності артеріальної гіпертензії в сільській популяції Черкаської області становить 33,9 %. У структурі домінує артеріальна гіпертензія 1-го ступеня, а найбільш поширеною є її змішана форма.

Серед хворих на артеріальну гіпертензію поширені такі фактори ризику: проблеми з надмірною масою тіла мають понад 80 % чоловіків і майже 90,0 % жінок; у 73,2 % чоловіків і 69,6 % жінок з артеріальною гіпертензією виявляють гіперхолестеринемію; частота виявлення гіпертригліцеридемії становить 34,8 % у чоловіків і 38,6 % у жінок; майже половина чоловіків (42,6 %) курять, 83,8 % чоловіків і 77,3 % жінок з підвищеним артеріальним тиском вживають алкогольні напої.

Серед сільських мешканців знають про наявність артеріальної гіпертензії 75,8 % осіб з підвищеним артеріальним тиском. Приймають будь-які антигіпертензивні препарати тільки 41,1 % хворих, а ефективність лікування становить лише 8,7 %. Кожний четвертий хворий, що лікується, намагається нормалізувати підвищений артеріальний тиск препаратами другої лінії.

Література

1.Грабаускас В.Й. Популяционные подходы в профилактике сердечно-сосудистой и другой неинфекционной патологии: Автореф. дис. … мед. наук. – Каунас, 1990. – 84 с.

2.Оганов Р.Г., Шальнова С.А., Деев А.Д. и др. Артериальная гипертония и ее вклад в смертность от сердечно-сосудистых заболеваний // Профилактика заболеваний и укрепление здоровья. – 2001. – № 4. – С. 11-15.

3.Anderson W.T. Re-examination of some of the Framingham blood pressure data // Lancet. – 1994. – № 2. – P. 1139-1145.

4.Hypertension control. Report of a WHO Expert committee. – Geneva, 1996. – P. 1-83.

5.Stamler J., Stamler R., Neaton J. Blood pressure, systolic and diastolic and cardiovascular risk: US population data // Arch. Int. Med. – 1993. – Vol. 153. – P. 598-615.

І.М. Горбась, В.І. Казмірук.

  • Національний науковий центр "Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска" АМН України, м. Київ;
  • Черкаський обласний кардіологічний диспансер МОЗ України.



Наиболее просматриваемые статьи: