Наркоманія та токсикоманія (продовження...)

В усіх випадках проводять комплекс заходів, спрямованих на
дезінтоксикацію та забезпечення життєво важливих функцій:

  • випорожнення та промивання шлунку у випадках перорального
    вживання препаратів, а також при отруєнні опіатами незалежно від
    методу введення;
  • тамування психомоторного збудження шляхом введення 2-4 мл 0,5%
    розчину діазепаму;
  • усунення порушень дихання: відновлення прохідності дихальних шляхів, застосування засобів для збудження центру дихання (лобелін, мезатон), застосування штучної вентиляції легень; . боротьба з набряком мозку: введення лазиксу, глюкокортикоїдів, магнезії сульфату;
  • при зневодненні - застосування регідратаційної терапії (15% розчину глюкози, реополіглюкіну);
  • при гіпертензивному синдромі - введення швидкодіючих гіпотензивних засобів; при судинній недостатності -плазмозамісна терапія, у тяжких випадках використання глюкокортикоїдів (25-50 мг преднізолону). Норадреналін та мезатон застосовують тільки після заміщення дефіциту об’єму циркулюючої крові;
  • при гіпертермічному синдромі використовують антипіретики (аспірин, парацетамол, літичні суміші).

Майже при всіх формах наркоманій та токсикоманій використовують радикальне і повне припинення вживання речовини, що викликала залежність (лише при барбітуровій токсикоманії препарат відміняють літично через небезпеку розвитку епілептичного статусу - призначають фенобарбітал по 0,1 мг два рази на добу).

При лікуванні абстинентного синдрому з метою видалення наркотичної речовини з організму проводять дезінтоксикаційну терапію, призначають вітамінні препарати.

Для усунення психічних розладів використовують: при депресивних станах - амітриптилін, при дисфорічних явищах - карбамазепін, неулептил, сонопакс, при афектах страху та тривоги - діазепам, хлордіазепоксид, при порушеннях сну - нітразепам, левопромазін на ніч.

Вегетативні порушення ліквідують за допомогою центральних альфа-адреноблокаторів - пірроксану по 15-30 мг 2-3 рази на добу, холінолітиків, транквілізаторів. Для лікування опійного АС в останні роки використовують клонідин-9-клофелін. У постабстинентному періоді використовують неспецифічні загальнозміцнюючі засоби.

Пригнічення потягу до наркотиків є найактуальнішою проблемою лікування наркоманій. Такий ефект (не завжди стійкий) спостергається при використанні методів умовно-рефлекторної та аверсивної терапії, при яких у пацієнтів викликають умовно-рефлекторну реакцію у вигляді блювоти та інших неприємних переживань, на вигляд чи запах психоактивної речовини, або формують відповідний страх методом “кодування”.

Головним же лікувально-реабілітаційним методом повинне бути вивчення проблем хворого, які штовхають його до наркотизації, та винайдення шляхів їх розв’язання. Велику роль у такому підході відіграє психотерапія. З її допомогою долається анозогнозія пацієнта, виявляються джерела внутрішнього напруження і конфліктів, проводиться пошук шляхів їх виршення. Необхідною умовою для успішного лікування є визнання хворим факту хвороби, бажання позбавитися хворобливої залежності та досягнення довірливих відносин між лі карем та пацієнтом.

Експертиза

Висновок про наявність наркотичного сп’яніння, що базується на клінічних проявах, може бути тільки попереднім. Необхідне підтвердження біохімічним аналізом крові, сечі, слини на вміст у них наркотичної речовини.

Лікарсько-трудова

При наркоманіях і токсикоманіях на стадії розвитку вираженої енцефалопатії, що супроводжуються інвалідизуючими хронічними соматичними захворюваннями оцінка працездатності повинна будуватися на основі тяжкості цих захворювань.

Наявність цих недуг не є перепоною для призначення інвалідності, але люди, що зловживають психоактивними речовинами, не повинні допускатись до керування транспортними засобами.






Наиболее просматриваемые статьи: