Розлади психічної діяльності пресенільного та сенільного віку (продовження...)

У розвитку хореї Гентінгтона беззаперечну роль грає спадковий фактор. Відомий випадок домінантної передачі спадкової хореї у одній родині в дванадцяти поколіннях.

Існування сімейних форм хвороби Піка не викликає сумнівів щодо ролі спадковості у її походженні. Припускається домінантний тип наслідування, як і для хворби Альцгеймера. Однак переважаючими є ізольовані, спорадичні випадки захворювань.

Класифікація

У вітчизняній літературі психози пізнього віку традиційно класифікують наступним чином:

І. Пресенільні

Функціональні:

  • клімактеричні неврозоподібні стани;
  • інволюційна депресія (пресенільна меланхолія);
  • інволюційні маячні психози (параноїдна, паранойяльна, галюцинаторна, галюцинаторно-параноїдна форми);

Атрофічні (деменції):

  • хвороба Альцгеймера;
  • хворба Піка;
  • хвороба Крейцфельдта-Якоба;
  • хорея Гентінгтона;
  • тремтячий параліч Паркінсона.

ІІ. Сенільні.

Функціональні:

  • сенільний делірій;
  • пресбіофренія Верніке;
  • галюцинози (оптичний, вербальний, тактильний, нюховий);
  • гострий стан сплутаної свідомості. Атрофічні (деменції):
  • старече недоумство:
  • проста форма;
  • психотична форма.

Клінічна картина

І. Пресенільні (передстаречі, або інволюційні) психічні розлади. Функціональні пресенільні психічні розлади.

Пресенільні розлади психічної діяльності виникають у людей віком 45-60 років, дещо частіше у жінок.

Неврозоподібні стани переважно розвиваються у жінок (у двічі частіше ніж у чоловіків), як елемент клімактеричного синдрому. Основним елементом їх клінічної картини є астенія. Характерні скарги на втрату сил, працездатності, знервованість, неприємні ві дчуття у різних ділянках тіла. Афективні розлади проявляются тривогою, вразливістю, гнівливістю, іпохондричною налаштованістю, появою фобій. Ці явища можуть поєднуватись у чітко виражені симптомокомплекси: депресивний, іпохондричний, істерикоподібний.

Прогноз неврозоподібних розладів сприятливий, переважно вони тривають від кількох місяців, до декількох років і закінчуються одужанням. Але у тяжких випадках можливе виникнення патологічних змін особистості, або перехід у інволюційний психоз.

Інволюційна меланхолія зустрічається найчастіше, розвивається повільно і характеризується на початкових стадіях глибокою депресією з млявістю, дисфоричністю та іпохондричними розладами. Поступово починають формуватись маячні ідеї осуду, наростає безпредметна тривога, збудження, з’являються вербальні галюцинації. Всі ці симптоми особливо посилюються увечері та вночі. Усі думки і висловлювання хворих зосереджені на фантастичному маяченні провини і загибелі. Найменший проступок у минулому переростає у жахливу провину і хворий тремтить в очікуванні жорстокої розплати охоплений страхом та відчаєм. Маячні ідеї з приводу фізичної мінливості свого організму мають нігілістичний характер і свідчать про дуже тяжкий перебіг захворювання. Такі пацієнти скаржаться, що все тіло "переродилося", "закупорився стравохід і шлунок", "тіло гниє", "зникає мозок" і т.п. (синдром Котара). Для інволюційної меланхолії характерне маячення ревнощів.

Не дивлячись на пригнічений настрій, у таких хворих майже не спостерігається психомоторної загальмованості, вони метушливі та ажитовані. Поєднання депресії з тривогою і монофазний характер недуги є важливими       диференційно-діагностичними       ознаками       інволюційної меланхолії. Звертає на себе увагу соматичний стан таких хворих. Вони виглядають старше свого віку (сивина, зморшки). У них відмічається порушення харчування, схуднення відбувається навіть тоді, коли вони регулярно приймають їжу.






Наиболее просматриваемые статьи: