Розлади психічної діяльності пресенільного та сенільного віку (продовження...)

Переважають ідеї збитку, ревнощів, отруєння, переслідування, пограбування. Нерідко спостерігається наступна неврологічна симптоматика: епілептиформні напади, симптоми, що нагадують паркінсонічні, гіперкінези.

Наприкінці захворювання розвивається різко виражена кахексія, згинальні контрактури. Виснажений хворий знаходиться у ліжку у нерухомій ембріональній позі. Середня тривалість життя таких хворих - 8 років. Помирають вони переважно від інфекційних захворювань.

Хвороба Піка - своєрідна форма психозу у пресенільному віці, яка вперше була описана німецьким психіатром Піком у 1989 р.

Нозологічна самостійність цього захворювання у наш час не викликає сумнівів. Патоморфологічні дослідження виявили характерний морфологічний субстрат хвороби, що заключаться у переважній локалізації атрофічного процесу в окремих ділянках лобних і скроневих долей, більшим чином у верхніх шарах кори, при відсутності старечих бляшок і альцгеймеровських змін нейрофібрил, а також судинних змін.

Виникає хвороба Піка у віці 45-50 років. Її клінічною особливістю є порушення інтелекту, яке виражається у втраті здатності до судження, осмислення, критики. Примітивні психічні функції зберігаються відносно довго, що дозволяє хворим правильно орєнтуватися в оточуючий обстановці.

На початку захворювання, як правило, спостергається зниження інтелекту і „дивні” вчинки з неадекватними афективними реакціями. Характер особистісних змін залежить від локалізації патологічного процесу. Атрофія конвекситальної поверхні лобних півкуль призводить до млявості, апатії і загального збіднення психічної діяльності. У разі атрофії в орбітальній корі лобних доль розвивається псевдопаралітичний синдром з пуерильною ейфорєю, сексуальною розгальмованістю і некритичністю до своїх дій при збереження пам’яті та орієнтації. Якщо ж атрофія відбувається у скроневих ділянках, то основними проявами будуть автоматизми, стереотипні дії і збіднення інтелектуальних процесів. Глибоке зниження інтелекту призводить  до підвищеної навіюваності,  стереотипії жестів та
міміки.

Характерні мовні порушення у вигляді стереотипій і порушення імпресивної мови аж до повної втрати здатності до розуміння чужих слів. Із неврологічної симптоматики слід відмітити непритомні стани, напади без втрати свідомості, під час яких хворий зазвичай падає. Слід також вказати на можливі екстрапірамідні розлади (гіперкінези, паркінсонічні симптоми), а також спастичні пірамідні симптоми.

Кінцева стадія хвороби нагадує таку при хворобі Альцгеймера -прогресуюча недоумкуватість аж до повного розпаду психіки, прогресуюча кахексія, ембріональна поза хворого. Для неї характерні чотири основні симптоми: полілалія, ехомімія, мутизм та амімія. Загальна тривалість хвороби 5-10 років, смерть, як правило, настає від ін фекції.

Хорея Гентінгтона починається у віці 30-45 років, може тривати 15-25 років і не завжди призводить до недоумкуватості, іноді маючи доброякісний характер. Морфологічним субстратом при цьому захворюванні є атрофічні зміни нервових клітин і розростання глії у стріарній системі, хвостатому тілі, чечевицеподібному ядрі і у субталамічній ділянці.

Дебютує хвороба хореїчними гіперкінезами, з’являється дратівливість, афективна лабільність зі схильністю до депресії.

Поступово наростають порушення інтелекту. Деменція при цьому не має тотального характеру і іноді виражається зниженням здатності до запам’ятовування, тугорухливістю мислення, крайньою неуважністю хворого, яка може симулювати більшу глибину зниження інтелекту, ніж це є насправді.

Із особистісних змін при цьому захворюванні слід звернути увагу на надмірну настирливість, відсутність витримки, байдужість і безтурботність. Цим хворим також властиві маячні ідеї , галюцинації. Маячні і галюцинаторно-параноїдний синдроми бувають виразними і мають деяку подібність до шизофренії. Особливо часто розвивається маячення ревнощів.

Тяжкі форми захворювання закінчуються глибокою недоумкуватістю і переходять у стадію маразму.

Тремтячий параліч Паркінсона - дегенеративно-атрофічна патологія, що передаться за аутосомно-домінантним типом і розвивається у віці 45-70 років. Окрім властивих цьому захворюванню екстрапірамідних розладів, у 50% хворих сростерігаються психічні розлади. Ще до появи неврологічних симптомів (тремору, ригідності м’язів, гіпокінезії), виявляють характерологічні зміни: егоцентризм, підозрілість, дратівливість. Пізніше у 70% хворих виникають неглибокі психогено забарвлені депресивні прояви, а у 40-80% - на пізніх стадіях знижується пам’ять і виникає стійкий інтелектуально-мнестичний дефект на фоні ейфорії. У пізніх стадіях можливі психотичні розлади: деліріозні стани сплутаності зі збудженням, галюциноз із тактильним та вісцеральним гіперпатичним забарвленням.






Наиболее просматриваемые статьи: