Хронічні захворювання нирок

Хронічні захворювання нирок розділяють на 3 групи залежно від рівня креатиніну: легкі (< 1,4 мг/дл), помiн ні (від 1,4 до 2,5 мг/дл) і тяжкі (> 2,5 мг/дл). Нирковий кровотік і кліренс креатиншу зростають під час вагітності як у здорових жінок, так і в пацієнток з хронічними захворюваннями нирок. Так, пацієнтки з легкими формами ниркових захворювань звичайно спостерігають покращання функції нирок протягом періоду гестації. У пацієнток із помірними і тяжкими формами хронічних захворювань нирок у ІІ половині вагітності наявне зниження ниркової функції, що може зберігатись у післяпологовому періоді в 50 % випадків. Отже, важливість преконцепційного консультування вагітних із захворюваннями нирок є важливою для визначення ризику запланованої вагітності.

При першому пренатальному візиті з метою скринінгу захворювань нирок оцінюють загальний аналіз сечі, наявність глюкозурії, протеїнурії, лейкоцитурії, еритроцитурії та циліндрурії. При збільшенні рівня білка в разовій порції сечі понад 1+2+, визначають добову протеїнурію і кліренс ендогенного креатиніну, рівень креатиніну, залишкового азоту і сечовини в крові. При нормальній вагітності добова протеїнурія не повинна перевищувати 0,3 г/добу. Кліренс креатиніну в 70 % випадків знижується перед підвищенням рівня в крові залишкового азоту і креатиніну.

Найбільш частою причиною нефротичного синдрому (протеїнурія > 3,5 г/добу) за відсутності цукрового діабету можуть бути системний червоний вовчак і гломерулонефрит.

Пацієнтки з хронічною нирковою недостатністю часто мають олігоменорею і порушення фертильності. Під час вагітності вони потребують більш частого проведення гемодіалізу і мають високий ризик мимовільного викидня, внутрішньоутробної смерті плода, ЗВУР і передчасних пологів.

Вагітність після трансплантації нирки можна дозволити не раніше ніж через 1 рік після трансплантації від живого донора і через 2 роки - після застосування трупного трансплантата. Після трансплантації нирки вагітні не повинні припиняти вживання імуносупресивних препаратів (стероїдів, азатіоприну і циклоспорину), хоча азатіоприн і циклоспорин можуть бути асоційовані зі ЗВУР плода. Ризик відторгнення трансплантованої нирки під час вагітності становить 9 % і не перевищує такий у невагітних жінок. Вагітні після трансплантації нирки мають високий ризик розвитку прееклампсії (понад 30 %), ЗВУР плода (20 %), мимовільних абортів, внутрішньоут робної смерті плода і передчасних пологів (45 %). Таким пацієнткам слід проводити ретельний моніторинг можливих інфекцій сечових шляхів і своєчасно їх лікувати. В кінці вагітності погіршання функції нирок наявне у 15 % випадків.

Уролтаз (сечокам’яна хвороба) ускладнює менше ніж 1:2000 вагітностей; вагітність не збільшує частоту цього захворювання. Діагноз підтверджується при мікроскопії осаду сечі й ультразвуковому дослідженні. При сечокам’яній хворобі визначають рівень кальцію та фосфору у сироватці крові для виключення діагнозу гіперпаратиреоїдизму.

Полікістоз нирок у дорослих є аутосомнодомінантним захворюванням, яке зустрічається з частотою 1:4001:1000 і звичайно проявляється в четвертій–п’ятій декаді життя. Полікістоз нирок асоціюється з гіпертензією; вагітність може збільшувати тяжкість гіпертензивного синдрому.

Ведення вагітності. У пацієнток із хронічними захворюваннями нирок зростає ризик прееклампсії, передчасних пологів, ЗВУР плода, а також декомпенсації основного захворювання. При антенатальному візиті в І триместрі пацієнткам із хронічними захворюваннями нирок, особливо при наявності гіпертензії і протеїнурії, рекомендують переривання вагітності за медичними показаннями. При відмові від переривання вагітності такі пацієнтки підлягають скринінговому обстеженню кліренсу креатиніну і добової протеїнурії не менше ніж 1 раз у триместр. Антенатальну оцінку стану плода починають не пізніше 32 тиж гестаційного віку.

Наявність гіпертензії і цукрового діабету поriпmye прогноз для ниркової функції при хронічних захворюваннях нирок. Рівень гшертензії контролюють на рівні не більше 160/100 мм рт. ст. У пацієнток із протеїнурією діагноз прееклампсії може бути утрудненим. Визначення рівня сечової кислоти в крові порівняно з базальним допомагає діагностиці прееклампсії.




Наиболее просматриваемые статьи: