Неспецифічний виразковий коліт. Причини. Симптоми. Діагностика. Лікування

Неспецифічний виразковий коліт (colitis ulcerous non specific) - хронічне запальне захворювання нез’ясованого походження, яке характеризується клінічнорецидивуючим перебігом з періодами кривавої діареї та патоморфологічно-дифузним запальним процесом у стінці товстої кишки. Запалення має проксимальну розповсюдженість від rectum та обмежується ректальною та товстокишковою слизовими оболонками (за визначенням Всесвітньої гастроентерологічної організації). Це захворювання частше виникає в осіб віком 30-40 років.

Етіологія та патогенез. Етіологія неспецифічного виразкового коліту (НВК) не з’ясована. Родинні випадки (при першому та другому ступенях спорідненості) захворювання на НВК, а також випадки, які спостерігаються у монозиготних близнюків, дозволяють говорити про генетичну схильність до цієї хвороби. Деяка роль в етіології та патогенезі НВК належить психологічним аспектам, оскільки НВК часто виникає або загострюється під час різноманітних стресових ситуацій. Відіграє певну роль участь деяких факторів навколишнього середовища (паління, промислові токсичні фактори) та наявність харчових алергій (непереносимість деяких харчових домішок, чужорідних протеїнів та ін.). Найбільш поширена нині теорія імунного розвитку НВК. Про це свідчить наявність у хворих аутоантитіл до базальної мембрани слизової оболонки кишечнику, високого рівня циркулюючих імунних комплексів, дефіциту секреторного імуноглобуліну А, багатьох порушень клітинного імунітету (Тклітинний імунодефіцит, кількісна та функціональна недостатність супресорів). Частими є позакишкові прояви (за типом типових аутоімунних феноменів), які добре піддаються лікуванню кортикостероїдами та азотіоприном.

Патологічний процес при захворюванні на НВК починається з запалення слизової оболонки товстої кишки . Спочатку спостерігаються нейтрофільна та лімфоцитарна інфільтрації та набряк слизової оболонки, яка в подальшому вкривається виразками, утворюються мікроабсцеси, може бути і перфорація стінки. При хронічному перебігу захворювання розвивається фіброз, іноді виникають стриктури та псевдополіпи.

Клінічна картина. До основних симптомів НВК належать: кривава діарея, іноді зі слизом та гноєм, слабкі болі в животі, підвищення температури тіла та зниження маси тіла. Частота випорожнення залежить від тяжкості захворювання. Найбільш частим випорожнення буває вночі або вранці. При більшому ураженні прямої кишки хворий може скаржитися на запори і тенезми. Нерідко наявні різні неспецифічні прояви: гарячка, вузлова еритема, артрит з ураженням принаймні великих суглобів; рідше - ірит, епісклерит, рецидивуючий тромбофлебіт, некрози шкіри. Розпочинається хвороба, як правило, поступово, але має прогресуючий характер. У більшості хворих протягом першого року захворювання після першого гострого нападу починають виникати рецидиви, що свідчить про перехід хвороби у хронічну стадію. Вираженість НВК корелює з розповсюдженістю процесу в товстій кишці та інтенсивністю запального процесу. При обмежених формах (виразковий проктит або проктосигмоїдит), що виявляються частше, клінічні прояви, як правило, виражені слабо або помірно, з мінімальними позакишковими проявами. В інших хворих запалення може розповсюджуватись у проксимальному напрямку, захоплюючи ліву половину або й всю кишку (тотальний НВК). У таких випадках захворювання перебігає найбільш тяжко. В 15 % випадків НВК перебігає блискавично на фоні тотального НВК, супроводжується кривавою діареєю та системними проявами (В. Г. Передерій, С. М. Ткач, 1998). У таких хворих збільшується ризик перфорації товстої кишки . Під час фізикального обстеження хворих виявляється незначне збільшення розмірів живота та болючість уздовж ходу товстої кишки. При тяжкому перебігу нерідко виникають позакишкові системні ускладнення (артрити, активний гепатит, ураження шкіри та ін.). Поява високої гарячки, тахікардії, зниження АТ, виникнення болючості або напруження черевної стінки, що виявляється під час пальпації, свідчать про тяжкість перебігу НВК.

Критерії тяжкості НВК:

Тяжкий перебіг:

  • діарея (більш ніж 6 разів/добу, з кров’ю, яку виявляють макроскопічно);
  • гарячка понад 37,5 °С;
  • тахікардія (більше 90 уд/хв);
  • анемія (рівень гемоглобіну менший за 75 г/л);
  • прискорена ШОЕ (більш як 30 мм/год). Легкий перебіг:
  • діарея (менш як 4 рази/добу);
  • нормальна температура тіла;
  • відсутність тахікардії;
  • легка анемія (рівень гемоглобіну не нижчий за 100 г/л);
  • ШОЕ нижче за 30 мм/год.

Помірний ступінь тяжкості :

  • наявність проміжних сумарних показників.





Наиболее просматриваемые статьи: