Синдром подразненої товстої кишки. Причини. Симптоми. Діагностика. Лікування

З усіх гастроентерологічних захворювань синдром подразненої товстої кишки (СПТК) спостерігається найчастіше. Цим терміном користуються для позначення проявів, які пов’язані з функціональними розладами товстої кишки. Вони містять симптоми різного ступеня вираженості: абдомінальний біль, відчуття розпирання, метеоризм, діарею (проноси) і запори з їх чергуванням, наявність слизу у калі. За визначенням W. A. Thompson (1992), «синдром подразненої товстої кишки - функціональний розлад кишечнику, при якому абдомінальний біль сполучається з порушеннями дефекації та кишкового транзиту». Синонімами СПТК в літературі є такі визначення, як спастичний кишковий коліт, слизова колька, дискінезія товстого кишечнику, спастичний кишковий синдром та ін.

Етіологія та патогенез. Основу СПТК становлять різні розлади моторної активності кишечнику. Велику роль у розвитку СПТК відводять характерним особливостям людини, до яких належать істеричні, агресивні реакції, депресія, різні фобії. Депресію та інші невротичні реакції відзначають приблизно у 80 % хворих СПТК, тобто наявний міцний функціональний зв’язок між центральною нервовою системою та шлунковокишковим трактом (ШКТ). В умовах стресу ендогенні опіоїди та катехоламіни діють на секреторномоторні функції ШКТ.

Важливим патофізіологічним моментом у патогенезі СПТК є поява так званих «звичних запорів», які формуються внаслідок різних ситуацій (поспішність випорожнення, поганий туалет, соромливість та ін). У патогенезі СПТК відіграють роль лікарські засоби, які широко і безконтрольно вживаються населенням, зміни характеру харчового раціону (зниження вмісту харчових волокон), ендогенні розлади. Таким чином, СПТК слід вважати поліетіологічним захворюванням. У кожного пацієнта можна виявити якийнебудь провідний компонент, який спричинив СПТК.

Клініка. Хворіють на СПТК частше особи молодого віку, причому жінки удвічі частіше, ніж чоловіки. Хворі скаржаться на слабість, знижений апетит, дратівливість та ін. Найбільш характерними ознаками захворювання є порушення дефекації, біль у нижніх відділах живота та метеоризм.

СПТК може перебігати у 3 клінічних варіантах: з переважанням запору та больового синдрому (спастичний коліт); з хронічною інтермітуючою діареєю; та у змішаному варіанті, коли діарея чергується з запорами.

При першому клінічному варіанті запори супроводжуються хронічними спастичними болями в животі (найчастіше в ділянці сигмовидної кишки), які зменшуються після дефекації чи відходження газів. Кал у цих хворих нагадує овечий, тобто має тверду консистенцію та форму круглих кульок, невеличких за розміром. Іноді запор змінюється на деякий час на кашкоподібний кал, який містить багато слизу. Часто у хворих нема позивів до дефекації. Болі у животі можуть локалізуватись у мезогастрії, навколо пупка, праворуч, ліворуч та у паху. Біль непокоїть тривало, протягом кількох років, як правило, має постійний характер, але часом посилюється та нагадує кольку. Іноді під час нападу болю виділяється велика кількість слизу у вигляді плівок. Це свідчить про підвищену секрецію келихоподібних клітин, функція яких регулюється нервовими механізмами. Після акту дефекації біль, як правило, зменшується, а під час нервових перенапружень посилюється.

За наявності другого клінічного варіанта провідне місце належить водній діареї інтермітуючого типу, яка триває протягом декількох місяців або років. Найбільш виразна вона вранці або після сніданку. Після тричотириразового відходження рідких калових мас стан хворого лишається задовільним протягом дня. Об’єм та вага калу не перебільшують фізіологічних норм (200-250 г).

Цей факт є диференціальнодіагностичним критерієм для усунення діагнозу ентериту, при якому об’єм добових фекалій набагато більший. Крім порушення дефекації та наявності болю, у хворих на СПТК обов’язковим компонентом є зміна особистості . Вони часто стають занепокоєними, емоційно нестабільними. Під час приступу болю об’єм живота, як правило, збільшений, але перистальтику не виявляють. М’язи черевної стінки не напружені. У лівому нижньому квадраті живота пальпується болюча сигмовидна кишка.

Клінічні критерії діагностики СПТК:

1. Абдомінальний біль або дискомфорт у сполученні з актом дефекації, змінами щодо частоти і консистенції випорожнень.

2. Протягом усього часу або кількох діб наявні:

  • розлад частоти випорожнень;
  • розлад оформлення випорожнень;
  • розлад випорожнення (неповне, переривчасте та ін.);
  • збільшення слизу в калі;
  • здуття живота (метеоризм).





Наиболее просматриваемые статьи: