Синдром подразненої товстої кишки. Причини. Симптоми. Діагностика. Лікування (продовження...)

Діагноз СПТК можна визначати остаточно тільки після додаткових досліджень, які усувають органічну природу хвороби. До них належать:

  • дослідження калу на приховану кров, яйця глистів, патогенні мікроорганізми;
  • колоноскопія;
  • іригоскопія;
  • рентген шлунка;
  • ультразвукове дослідження;
  • біопсія слизової оболонки тонкого чи товстого кишечнику.

Діагноз СПТК грунтується на хронічному перебігу захворювання за відсутності органічних аномалій, на чіткій залежності між інтенсивністю симптомів і зовнішніми, в першу чергу, емоційними впливами, а також на виключенні наявності інших захворювань. Для

СПТК нехарактерними є такі симптоми як анорексія, схуднення, наявність крові у калі, гарячка, нічний пронос, недавній початок появи симптомів, які є більш характерними для органічної патології товстої кишки .

Лікування. Провідне значення у лікуванні пацієнтів із СПТК має психотерапія. Хворого слід переконати у тому, що захворювання міцно пов’язане з його психічним станом, надати йому гігієнічні рекомендації щодо режиму праці та відпочинку. З харчового раціону слід усунути такі продукти, які спричинюють біль, метеоризм, порушення випорожнення. Часто такими продуктами є молоко, яблука, сирі або консервовані овочі, кава, міцний чай та ін.

Для уникнення запорів хворі мають вживати достатню кількість рідини; виробляти звичку звільняти кишечник у один і той же час; якомога більше рухатись та вживати продукти харчування, які прискорюють моторику кишечнику. Пропонують дотримуватися дієти з великим вмістом харчових волокон, вітамінів групи В, а також їсти овочі, фрукти, чорний хліб з висівками. Слід кожного дня вживати 12 столових ложки рослинної олії. Добру дію має чорнослив (до 30 плодів на один прийом). Великого значення набуває рухова активність (прогулянки, ходьба по сходах вгору та ін.).

При діареї, яка пов’язана зі зниженням тонусу товстої киш ки, симптоматичному ефекту сприяють препарати, які зменшують пропульсивну функцію (імодіум дозою по 0,002 г, кодеї ну фосфат по 0,015 г тричі на добу). Рекомендують застосовувати обволікаючі засоби (вісмут, солі кальцію, біла глина), спазмолітичні трави (перцева м’ята, ромашка). Хворим з больовим синдромом та підвищеним тонусом кишки доцільно призначати у періоди загострення хвороби антихолінергічні препарати - селективні (гастроцепін - 0,025 г 3 рази/добу) або неселективні (метацин, платифілін, беладонна невеликими дозами). Одночасно застосовують спазмолітики (ношпа, галідор, папаверин, баралгін). При зниженні тонусу кишки ефективними є так звані гастрокінетики, які посилюють моторику шлунковокишкового тракту (церукал - 10 мг 4 рази/добу).






Наиболее просматриваемые статьи: