Гломерулонефрит. Причини. Симптоми. Діагностика. Лікування (продовження...)

Істотно впливає на перебіг ГН гепарин, завдяки антикоагулянтній, діуретичній, протизапальній, імунодепресивній дії, але перевагу треба надавати його низькомолекулярним формам (фраксипарин, пропарин та ін.).

Сечогінні препарати рекомендується вживати при тривалому набряковому синдромі , серцевій недостатності, для потенціювання дії гіпотензивних заходів.

З метою покращання мікроциркуляції в нирках призначають антиагреганти, блокуючі адгезивноагрегаційні властивості тромбоцитів і еритроцитів. До них належать курантил у сполученні з аспірином, трентал та ін. Останніми роками застосовується акупунктура (ділянки нирок) як монотерапія ізольованого сечового синдрому і гематурії, а також у комплексному лікуванні сечового синдрому й артерільної гіпертензії. Прогноз Хронічний ГН - невиліковне захворювання. Однак цілеспрямоване лікування (вплив на імунні та неімунні фактори прогресування) сприяє значному продовженню періоду компенсованого перебігу хвороби. Це можливе при диспансеризації хворих.

Гломерулонефрит підгострий (швидкопрогресуючий) Підгострий ГН - самостійне захворювання. В окремих випадках може бути асоційованим із деякими системними захворюваннями (системний червоний вовчак, геморагічний васкуліт та ін.), спостерігається відносно рідко. Етіологія захворювання невідома.

Патогенез. В основі підгострого ГН - імунні реакції другого типу (цитотоксичні). Головна роль належить антитілам до клубочкової базальної мембрани (антитільний ГН).

Морфологічні зміни. Найбільш типова ознака - формування «півмісяців» у більшості клубочків внаслідок проліферації епітеліальних клітин з повною чи частковою облітерацією порожнин Шумлянського - Боумена.

Клініка. Захворювання починається так само, як і гострий ГН. Прояви є полісиндромними. Наявні зміни в сечі (макрогематурія, велика добова втрата білка). Висока АГ. Швидке формування нефротичного синдрому. Клінічна картина швидко (протягом місяців) прогресує. Розвивається хронічна ниркова недостатність.

Діагноз. Захворювання спостерігається, здебільшого, у чоловіків молодого, рідше - середнього віку. Цю форму хвороби слід підозрювати, якщо гостронефротичний синдром продовжує посилюватися у термін 46 тиж після його виникнення. Об’єктивним критерієм захворювання є результати біопсії нирки (виявлення у гістологічних препаратах «півмісяців»).

Лікування. Необхідне сполучене застосування циклофосфаміду, преднізолону, гепарину (краще фраксипарину), дипіридамолу тривалий час. Періодично проводять «пульстерапію» преднізолоном і/або циклофосфамідом. Додатково призначають екстракорпоральні методи лікування (плазмаферез).

Прогноз несприятливий. Без адекватної терапії хворі гинуть через 6-18 міс від хронічної ниркової недостатності.






Наиболее просматриваемые статьи: