Мікседема. Причини. Симптоми. Діагностика. Лікування

Мікседема - захворювання, зумовлене зниженням функції щитоподібної залози.

Етіологія. Розрізняють первинний гіпотиреоз, при якому зниження діяльності щитоподібної залози спричиняються ураженням її самої, і вторинний, при якому знижується стимулююча дія тиреотропного гормону (ТТГ) гіпофіза. При первинному гіпотиреозі вміст ТТГ у крові підвищений, при вторинному знижений. Уведення ТТГ збільшує вироблення залозою тиреоїдних гормонів. Вторинний гіпотиреоз, як правило, спостерігається при захворюваннях гіпофіза або гіпоталамуса. Причини первинного гіпотиреозу такі: природжена недорозвиненість щитоподібної залози; струмектомія з приводу зобу або пухлини; тривале вживання тиреостатичних препаратів; запальні захворювання щитоподібної залози; рентгенівське або радіоізотопне опромінення; рак щитоподібної залози.

Патогенез. У структурно зміненій щитоподібній залозі зменшується вироблення тиреоїдних гормонів, що призводить до сповільнення синтезу і розпаду білків, скупчення у тканинах муцину, гіалуронової кислоти, які мають гідратаційну здатність і спричинюють своєрідний слизовий (муциновий) набряк тканин і органів. Відбувається гальмування діяльності серцевосудинної системи.

На гіпотиреоз хворіють переважно люди похилого віку, причому жінки - в 4-7 разів частіше, ніж чоловіки.

Клініка. Скарги хворих такі: загальна слабість, мерзлякуватість, сонливість, зниження пам’яті, випадання волосся, запор, сухість шкіри. Захворювання розвивається повільно. Знижуються інтерес до довколишнього життя, ініціатива. Голос хворого стає грубим, низьким, хриплим. Мова повільна, іноді нерозбірлива. Характерним є маскоподібне обличчя хворого: невиразне, сонне, з бідною мімікою. Шкіра з жовтуватим відтінком, набрякла, особливо на повіках, внаслідок чого очні щі лини звужені. Язик стовщений, з відбитками зубів. Волосся тьмяне, випадає. Шкіра суха, груба, холодна на дотик, злущується. Набряки при мікседемі відрізняються від серцевих набряків за низкою ознак: спостерігається набряк усього тіла, а не тільки нижніх кінцівок, при цьому немає ціанозу, при натискуванні не залишається ямок, не виникає асцит. Температура тіла знижена.

Щитоподібна залоза, як правило, не пальпується.

Клінічний опис ураження серця при гіпотиреозі зробив Зондек у 1918 році, він увів термін «мікседематозне серце». У серцевому м’язі так само, як і в інших тканинах, спостерігається знижений рівень обмінних процесів, зменшується поглинання кисню міокардом, є можливим набряк м’язових волокон та інтерстиціальної тканини, в порожнині перикарда може скупчуватися рідина. Хворі на мікседему можуть скаржитися на задишку при фізичному навантаженні, біль у ділянці серця, проте стенокардія у них спостерігається рідко. При об’єктивному дослідженні можуть виявлятися розширені межі серця, глухі тони, брадикардія. Артеріальний тиск частіше знижений, хоча може бути нормальним і підвищеним. Зменшується ударний і хвилинний об’єми крові, сповільнюється швидкість кровоплину. На ЕКГ відзначається зниження вольтажу всіх зубців, сповільнення А В провідності.

Органи дихання. Хворі схильні до інфекційних захворювань дихальних шляхів. Пневмонія перебігає мляво, частіше без підвищення температури.

Органи травлення. Відмічаються зниження апетиту, схильність до запорів; метеоризму, у 50 % хворих у шлунковому вмісті немає вільної соляної кислоти. Зменшуються кровообіг у нирках, фільтрація в клубочках. Знижується функція статевих залоз.

Нервова система. Знижуються інтелект, пам’ять. Виникають сонливість, млявість. Можуть, однак, спостерігатися дратівливість, неспокій, часом виникає запаморочення, нерідко знижується слух.

Лабораторні дослідження. Основний обмін знижений; захоплення радіоактивного йоду щитоподібною залозою і рівень йоду, зв’язаного з білками крові, а також вміст трийодтироніну (Т3) і тироксину (Т4) - знижені. Характерною ознакою є підвищення холестерину в крові. У 15 % хворих виявляється гіпохромна анемія, буває вітамін В12-дефіцитна анемія.

Діагноз і диференціальний діагноз. Діагноз гіпотиреозу визначається на підставі характерних скарг хворих, клінічної картини і підтвердження даними лабораторних досліджень.

Диференціальний діагноз проводять між первинним і вторинним гіпотиреозом, з неврологічними ураженнями природженого характеру (хвороба Дауна та ін.), набряковими станами при різноманітних захворюваннях внутршніх органів - серця, нирок.






Наиболее просматриваемые статьи: