Гострі отруєння. Діагностика. Лікування

Сьогодення характеризується інтенсивним зростанням хімічної промисловості. Хімічні речовини широко використовуються в побуті, медицині та всіх галузях господарства, внаслідок чого створюються передумови для частішого контакту людини з хімічними речовинами, а отже, їх можливого надходження до організму людини.

Проникнення багатьох речовин в організм людини може призвести до отруєння. Це тяжкий вид патології, що розвивається внаслідок дії на організм певної хімічної речовини, яка має токсичні властивості. В більшості випадків зустрічаються побутові отруєння (алкогольні, нещасні побутові випадки; отруєння, заподіяні навмисно з метою самогубства). Випадкові отруєння можуть спричинюватися помилковим вживанням всередину медикаментів зовнішнього застосування, хімічних побутових препаратів. Надходження токсичної речовини до організму може відбуватися різними шляхами: через рот, дихальні шляхи, незахищені шкірні покриви, після ін’ єкції токсичних доз лікарських препаратів або при введенні токсичних речовин у різноманітні порожнини (піхву, пряму кишку тощо). Виділення отрути з організму відбувається також різними шляхами. Якщо отрута виділяється через дихальні шляхи, то повітря, яке видихається, має запах речовини, якою отруївся потерпілий. Багато отруйних речовин або продуктів їх розпаду виділяються з організму через нирки, слизову оболонку товстої кишки. Органи, через які виділяється отрута, нерідко зазнають сильного пошкодження.

Діагностика гострих отруєнь включає засоби клінічної, лабораторної, токсикологічної, патоморфологічної діагностики. Клінічна діагностика грунтується на даних анамнезу, результатах обстеження місця події та вивчення клінічної картини захворювання. При діагностиці гострих отруєнь, особливо у хворих, які перебувають у коматозному стані, важливими є ретельне обстеженняї, виявлення речових доказів щодо отруєння.

В клінічній картині гострих отруєнь можна виділити такі синдроми: судорожний, порушення дихання, ураження серцевосудинної системи, шлунковокишкового тракту, нирок, порушення водносольового балансу.

Особливостями негайної допомоги при гострих отруєннях є необхідність застосування комбінованих лікувальних заходів. Їх мета полягає в такому: припинити подальше надходження токсичних речовин та прискорити їх виведення з організму; якомога швидше знешкодити отруту шляхом введення антидоту; здійснити корекцію порушених функцій організму. Під час опитування потерпілого або його близьких необхідно з’ясувати кілька питань: що спричинило до отруєння, скільки отрути надійшло до організму, яким шляхом вона надійшла, коли відбулося отруєння. Залежно від шляхів надходження отрути до організму виконують низку різноманітних заходів з метою припинення її подальшого надходження. При отруєнні токсичними речовинами, що їх прийнято всередину, обов’язковим і екстреним є промивання шлунка незалежно від часу, який минув з моменту отруєння. Найбільш повному виведенню отрути сприяє промивання шлунка за допомогою зонда. Першочергова долікарська допомога або самодопомога полягає у виведенні отрути шляхом блювання (викликають рефлекторно, подразнюючи задню стінку глотки та корінь язика, натискаючи на епігастральну ділянку) або з допомогою блювотних засобів підшкірного введення розчину апоморфіну гідрохлориду та ін. Перед тим як викликати блювання, потерпілому рекомендується випити кілька склянок блідорожевого розчину перманганату калію. Його застосування грунтується на здатності окислювати ряд органічних сполук у менш токсичні. Для абсорбції токсичних речовин, які містяться у шлунковокишковому тракті, вживають суміш активованого вугілля з водою у вигляді кашки (12 столові ложки на 0,5 склянки води) за 5-10 хв до промивання шлунка. Як адсорбенти можна використовувати також білу глину (20-30 г на півсклянки води), іонізовані речовини (рідкоземельні метали, кислоти), іонообмінні смоли.

Сповільнити всмоктування отрути можна за допомогою обволікальних засобів (кисіль, желе, водна суспензія борошна або крохмалю, збитий яєчний білок, молоко).

При отруєнні лугами застосовують невеликі концентрації кислот, найчастше 1%-й розчин оцтової або лимонної кислоти (можна використовувати лимонний сік). При отруєнні кислотами або речовинами, що руйнуються у лужному середовищі (наприклад, фосфорорганічними сполуками), застосовують лужні розчини (2-3%-й розчин гідрокарбонату натрію або суспензія оксиду магнію), які дають випити перед промиванням та використовують для промивання шлунка.

Для прискорення виведення отрути з кишечнику застосовують сольові послаблювальні засоби (20-30 г сульфату магнію або натрію на склянку води), високі сифонні клізми.

У разі надходження отрути через дихальні шляхи слід негайно винести потерпілого з місця, де відбулося отруєння, на свіже повітря, звільнити його від одягу, тепло вкрити, що заважає диханню, зігріти грілками, дати прополоскати рот та горло розчином питної соди (1 чайна ложка на склянку води), дати понюхати нашатирний спирт.






Наиболее просматриваемые статьи: