Гострі отруєння. Діагностика. Лікування (продовження...)

При потраплянні токсичних речовин на шкіру або видимі слизові оболонки необхідно негайно змити їх водою, краще теплою, з милом, або вилучити механічно за допомогою ватного тампона.

У випадках надходження токсичних речовин до порожнин (пряма кишка, піхва, сечовий міхур) проводять їх промивання водою за допомогою клізми, спринцювання та ін.

Особливості реанімації при тяжких гострих отруєннях полягають в одночасному проведенні детоксикації та неспецифічної інтенсивної терапії, спрямованої на підтримання функції того органа або системи, що уражається даною токсичною речовиною більш за все.

Рання детоксикація включає: форсований діурез, засоби діалізу, сорбції, антидотну терапію. Найбільш доступним засобом збільшення діурезу є водне навантаження. Хворому дають випити велику кількість рідини. Поліурія настає через 20-40 хв. Уживають всередину або вводять підшкірно 2-3 л рідини (ізотонічний розчин хлориду натрію, 5%-й розчин глюкози та ін.). При діурезі, нижчому за 300-500 мл/год на фоні водного навантаження, слід підозрювати ниркову недостатність і приєднувати введення сечогінних препаратів.

Особливого значення набувають засоби патогенетичної терапії, спрямованої на основні ланки патологічного процесу, коли збереження нормальної функції того або іншого органа може відіграти виршальну роль у запобіганні летальному кінцю.

Больовий синдром може домінувати при гострому отруєнні концентрованими кислотами, їдкими лугами, йодом, формалі ном тощо. Для усунення болю застосовують препарати з групи наркотичних анальгетиків (морфін, промедол, омнопон, що також є засобами профілактики і терапії шоку).

Частим симптомом деяких гострих отруєнь є порушення терморегуляції. При гіпертермії призначають жарознижувальні засоби, обгортають тіло вологими простирадлами. Для зігрівання тіла - укутування, теплі грілки, гірчичники.

Судомна реакція - характерний симптом низки отруєнь, особливо часто виникає у дітей. Вона може бути причиною тяжких ускладнень (наприклад, асфіксії) і навіть смертельного кінця. Для усунення судом застосовують інгаляційні наркотики, всередину вводять барбітурати, хлоралгідрат з допомогою клізми, в/в оксибутират натрію.

Порушення дихання є частим ускладненням гострих отруєнь. Комплексне лікування при порушеннях функції дихання включає: підтримання прохідності дихальних шляхів, відновлення спонтанного дихання, покращання оксигенації крові та ліквідацію метаболічних порушень.

Відновити прохідність дихальних шляхів можна консервативними і радикальними засобами. До консервативних засобів належать: видалення скупченого в трахеї та бронхах секрету, підсилення кашльового рефлексу (вібромасаж, лікувальна бронхоскопія, застосування апарата штучного кашлю, медикаментів). При густому і в’язкому харкотинні необхідно промивати верхні дихальні шляхи 1%м розчином гідрокарбонату натрію з антибіотиками. Коматозним хворим такі маніпуляції проводять після ретельного туалету порожнини рота, ендотрахеальної інтубації та евакуації рідини з верхніх дихальних шляхів.

При синдромі механічної асфіксії виконують трахеостомію. Абсолютним показником для здійснення ШВЛ (штучної вентиляції легенів) є повна відсутність самостійного дихання, стійка гіповентиляція, а також патологічна аритмія дихання. Для екстреної ШВЛ у реанімаційній практиці застосовують засіб «із рота в рот» або «із рота в ніс».

Лікування при патологічних процесах у легенях, зокрема пневмоніях, є першочерговим завданням у комплексі реанімаційної допомоги і містить у собі антибіотикотерапію та симптоматичну терапію.

Складною проблемою є лікування потерпілих з токсичним набряком легенів. Для цього застосовують сечовину, що дає потужний дегідратуючий ефект. Можна вводити салуретики (лазикс) внутршньовенно дозою не менш ніж 200 мг. Для лікування таких хворих застосовують «безкровні кровопускання» накладання джгутів на кінцівки. З метою розвантаження малого кола кровообігу використовують гангліоблокатори (пентамін, арфонад, гексоній).

Із засобів симптоматичної терапії застосовують оксигенотерапію з інгаляцією протиспінювальних засобів (наприклад, спирт), корисними є інгаляції кисню з додаванням бронхолі тиків, кортикостероїдів, антибіотиків. Ефективним шляхом підвищення кисневої ємності крові є засіб гіпербаричної оксигенації (ГБО).






Наиболее просматриваемые статьи: