Гострі отруєння. Діагностика. Лікування (продовження...)

При помірному ступені тяжкості отруєння всі ці симптоми проявляються сильніше. Відзначаються м’язова слабкість і порушення координації рухів. Нерідко розвивається адинамія. Задишка посилюється, пульс частий, АТ знижений, відбувається потьмарення свідомості, втрачається орієнтація в просторі, може бути втрата або «провали пам’яті », інколи - сонливість або заціпеніння. На обличчі виникають яскравочервоні плями. Інколи спостерігаються фібриляції м’язів обличчя, тулуба, частими є нудота та блювання. Після відповідного лікування свідомість незабаром повністю відновлюється і стан покращується, але протягом кількох діб наявні головні болі, слабкість, запаморочення, розлади сну, блювання.

При тяжкому ступені отруєння спостерігаються повне знепритомніння, коматозний стан, що можуть бути тривалими (до 10 год і більше). При цьому шкірні покриви, особливо обличчя, мають яскравочервоний колір, а шкіра кінцівок може бути ціанотичною або блідою. Пульс частий - до 100-120 уд/хв, АТ різко знижений. Дихання глибоке, може бути аритмічним. Температура тіла підвищується до 38-40 °С. М’язи напружені, може спостерігатися ригідність кінцівок, сухожильні рефлекси підвищені. Часом можуть виникати напади тонічних або тонікоклонічних судом. У крові - нейтрофільний лейкоцитоз.

У подальшому може настати паралітична стадія ураження (кома): розширення зіниць, порушення корнеального рефлексу і реакції зіниць на світло, колапс, арефлексія, параліч дихального центру. Прогноз визначається тривалістю і глибиною коматозного стану. Кома, яка триває понад 1 добу, - погана прогностична ознака. Хворий після виведення його з коми тривалий час може перебувати у стані приголомшення, інколи виникає ретроградна амнезія. Можливі тяжкі ускладнення: набряк легенів, пневмонії, серцевосудинна недостатність, парези та паралічі кінцівок, неврити, розлади сечовипускання, інколи диплопія та порушення відчуття кольору, набряк стківки та диска зорового нерва. Частіше спостерігаються нервовотрофічні розлади з боку шкіри: пролежні, місцевий набряк, геморагічні висипи. Є описи ускладнень у вигляді психозів: маніакальні стани, галюцинаторне маячення, ослаблення пам’яті . Повне одужання настає через 2-3 тиж, а при ускладненнях - пізніше. Описано також своєрідні атипові форми отруєнь СО: апоплектична, синкопальна, ейфорична. Хронічні отруєння можуть виникати у виробничих умовах (котельних, ливарних цехах, гаражах), на вулицях великих міст. Характерними є головні болі, запаморочення, стомленість, дратівливість, поганий сон, болі в ділянці серця, серцебиття, лабільність пульсу, зниження апетиту, схуднення, випадання волосся. Діагностику отруєнь проводять з урахуванням обставин та умов отруєння, клінічної картини, дослідження крові щодо вмісту карбоксигемоглобіну.

Надання першої медичної допомоги: винести отруєного із зараженої зони на свіже повітря. При отруєнні легкого ступеня достатньо дати понюхати потерпілому вату, змочену нашатирним спиртом, анальгетики. У випадках тяжких отруєнь проводять штучне дихання, за потреби здійснюють непрямий масаж серця, вводять кардіотонічні засоби, глюкозу, вітаміни; при збудженні, судомах - оксибутират натрію, феназепам.

Профілактика отруєнь оксидом вуглецю полягає у дотриманні заходів безпеки під час виконання робіт у місцях, де є умови для отруєння СО. У таких випадках необхідно забезпечити достатню вентиляцію. При проведенні робіт в отруєній атмосфері слід користуватися протигазом.






Наиболее просматриваемые статьи: