Дифузний токсичний зоб. Причини. Симптоми. Діагностика. Лікування

Дифузний токсичний зоб - захворювання, яке характеризуєтся дифузним збільшенням щитоподібної залози і підвищенням її функції, проявляється гіперпродукцією тиреоїдних гормонів, що зумовлюють тиреотоксикоз, патологічні зміни в органах і тканинах.

Інші назви захворювання пов’язані з іменами авторів, які описали його в тій чи іншій країні: хвороба Флаяні - в Італії, хвороба Перрі та Гревса - в Англії, хвороба Базедова - в Німеччині. В нашій країні прийнята назва - дифузний токсичний зоб (ДТЗ). Це поширене ендокринне захворювання частше буває в осіб віком 20-40 років, жінки хворіють частше, ніж чоловіки (5:1).

Етіологія і патогенез. Сьогодні ДТЗ вважають генетично детермінованим аутоімунним захворюванням. Психічна травматизація (гостра, хронічна), гіперінсоляція, інфекції (грип, хронічний тонзиліт), вагітність, клімакс належать до тригерних факторів, які можуть стимулювати розвиток захворювання в осіб зі спадковою схильністю. Це підтверджується тим, що у 60 % хворих на ДТЗ інші члени сім’ї мають тиреотоксикоз; у хворих на токсичний зоб частіше, ніж у здорових осіб, виявляється антиген гістосумісності HLAB8. Про аутоімунну природу захворювання свідчать факти наявності в крові хворих на ДТЗ особливого білка, названого у зв’язку з його функцією «тривалодіючим стимулятором щитоподібної залози» (LATS), тиреостимулюючих імуноглобулінів (TSI); також виявлено антитіла до тканин щитоподібної залози, специфічну сенсибілізацію лімфоцитів до тиреоїдних антигенів та інфільтрацію лімфоцитами тканин щитоподібної залози.

У здорових осіб стимуляція функції щитоподібної залози відбувається внаслідок дії тиреотропного гормону гіпофіза (ТТГ), секреція якого контролюється тироліберином гіпоталамуса. ТТГ, якому раніше відводили провідну роль у патогенезі захворювання, не може бути гіперстимулятором діяльності щитоподібної залози, оскільки концентрація його в гіпофізі й крові хворих на ДТЗ може бути нормальною або навіть зниженою. Проте повністю заперечувати значення гіпофіза в патогенезі ДТЗ не можна, бо екзофтальмічний фактор секретується гіпофізом.

При токсичному зобі збільшується поглинання йоду щитоподібною залозою, посилюються синтез і виділення залозою тиреоїдину і трийодтироніну. Симптоми токсичного зобу обумовлені дією надлишкової кількості тиреоїдних гормонів на різні види обміну речовин, органи та тканини, основний обмін і утворення тепла.

Тиреоїдні гормони виявляють вплив на обмін енергії в організмі. Вони підсилюють поглинання кисню й окислювальні процеси в тканинах. При окисленні жирів, білків і вуглеводів виділяється енергія, яка, головним чином, скупчується у вигляді макроергічних фосфорних сполук, невелика частина яких виділяється у вигляді тепла. Енергія, замкнена в макроергічних сполуках, використовується для виконання різноманітних функцій органів. При ДТЗ надлишкова кількість тиреоїдних гормонів заважає скупченню енергії в макроергічних фосфорних сполуках, і вона виділяється у вигляді тепла. Підвищена кількість тиреоїдних гормонів збільшує інтенсивність обміну речовин, збільшує розпад і знижує синтез білків, прискорює всмоктування вуглеводів у шлунковокишковому тракті, прискорює розпад глікогену в печінці, м’язах, збільшує надходження цукру в кров, внаслідок чого виникає гіперглікемія. Прискорюється розпад жирової тканини, чим пояснюється схуднення, збільшується виділення з організму води, а з сечею - іонів калію. У зв’язку з посиленням обмінних процесів підвищується потреба у вітамінах.

Клінічна картина характеризується наявністю тріади симптомів: зоб, витрішкуватість, тахікардія. Хвороба розпочинається поступово, протягом місяців, років, у рідких випадках швидко.

Хворі висловлюють багато скарг, якот: підвищена нервова збудливість, плаксивість, безсоння, серцебиття, ниючий біль у ділянці серця, задишка при невеликому фізичному навантаженні, зниження маси тіла водночас зі збільшенням апетиту, підвищена пітливість, відчуття жару, погана переносимість тепла, м’язова слабість, підвищення температури до субфебрильних значень, схильність до проносів. У більшості хворих виявляється рівномірне дифузне збільшення щитоподібної залози. Розрізняють п’ять ступенів збільшення щитоподібної залози:

I - збільшений перешийок, який можна промацати;

II - залозу можна виявити при пальпації, вона помітна під час ковтання;

III - збільшену залозу видно при огляді;

IV - великий зоб, конфігурація шиї змінена;

V - зоб досягає дуже великих розмірів.






Наиболее просматриваемые статьи: