Геморагічні діатези.Причини. Симптоми. Діагностика. Лікування

Геморагічні діатези - група захворювань, які характеризуються схильністю до повторюваних кровотеч, виникаючих як спонтанно, так і під дією травм, навіть найнезначніших, що не здатні спричинити кровотечу у здорової людини.

Етіологія і патогенез є надто різноманітними. Низка геморагічних діатезів має спадкове походження, більшість - виникає протягом життя людини під дією тих чи інших зовнішніх впливів. Розвитку геморагічних діатезів сприяють авітамінози (особливо С і Р), деякі інфекційні захворювання (затяжний сепсис, висипний тиф, вірусні геморагічні гарячки, геморагічний лептоспіроз та ін.), алергічні стани, деякі захворювання печінки, нирок, системи крові . За патогенезом всі геморагічні діатези можна поділити на дві великі групи:

1) зумовлені порушенням проникності судинної стінки (хвороба Шенлейна Геноха, авітаміноз С, інфекційні захворювання, трофічні порушення);

2) спричинені порушенням згортання крові та протизгортальної системи крові:

а) пов’язані зі зменшенням кількості тромбоцитів у крові (ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура, геморагічний діатез при панмієлофтизі та ін.);

б) зумовлені порушенням кількості в крові тих чи інших плазмових факторів (гемофілія, кровотеча внаслідок передозування антикоагулянтів та ін.).

У багатьох випадках виникнення геморагічних діатезів зумовлене сполученням дії кількох факторів: порушення проникності капілярів поряд зі зменшенням у крові вмісту тих чи інших факторів, зі зниженням згортання крові чи кількості тромбоцитів.

Дані анамнезу дозволяють уточнити питання про можливе спадкове чи набуте захворювання, гострий чи поступовий його початок, з’ясувати причинні фактори і фонові захворювання, які могли б стати причиною кровоточивості , а також у більшості випадків сприяють цілеспрямовано й оперативно проводити діагностичний пошук, звужувати обсяг лабораторних досліджень. Об’єктивні дослідження хворого повинні дати вичерпну (повну) характеристику геморагічного синдрому і відобразити стан тих органів, порушення функції яких може призвести до розвитку кровоточивості .

Визначення типу кровоточивості проводять на основі аналізу всіх проявів кровоточивості та їх наслідків, які спостерігалися в обстежених хворих.

З. С. Баркаган визначив 5 типів кровоточивості :

1) гематомний;

2) петехіальноплямистий;

3) змі шаний петехіальногематомний;

4) васкулітнопурпурний;

5) ангіоматозний.

При гематомному типі переважають масивні, глибокі, напружені й болючі крововиливи у великі суглоби, м’язи, підшкірну і заочеревинну клітковину.

Гематомний синдром часто сполучається з профузними спонтанними післятравматичними і післяопераційними кровотечами і характеризується їх пізнім виникненням - через декілька годин після травми чи операції. Ізольований гематомний тип кровоточивості розвивається при гемофілії А і В (дефіцит VIII чи IX факторів). При гематомному типі кровоточивості необхідно досліджувати час згортання крові та рекальцифікації плазми.

Петехіальноплямистий тип кровоточивості характеризується неболючими, ненапруженими, не розшаровуючими і не стискаючими тканини петехіальноплямистими крововиливами в шкіру і слизові оболонки, а також кровотечами з ясен, носа і матки. Цей тип кровоточивості характерний для всіх тромбоцитопеній і тромбоцитопатій, через що при петехіальноплямистому типі спочатку детально досліджують тромбоцитарний гемостаз - кількість тромбоцитів, ретракцію кров’яного згустка (відсутня), тривалість кровотечі (різко подовжена), симптом джгута (позитивний).

Змшаному типу кровоточивості (петехіальногематомний) притаманні такі ознаки:

1) кровоточивість виникає раніше і спостерігається у хворих частше, ніж гематоми;

2) гематома найчастіше локалізується в заочеревинному просторі, в черевній порожнині, нерідко імітує картину гострого живота;






Наиболее просматриваемые статьи: