Інфаркт міокарда. Причини. Симптоми. Лікування.

Інфаркт міокарда (ІМ) - гостре захворювання, зумовлене виникненням вогнища ішемічного некрозу в серцевому м’язі у зв’язку з абсолютною або відносною недостатністю коронарного кровотоку.

Проблема ІМ має велике соціальне значення в зв’язку з його зростанням останніми роками, ураженням населення найбільш активного віку - від 45 до 60 років, а також з ранньою інвалі дизацією хворих. У чоловіків ІМ спостерігаються частіше, ніж у жінок, особливо у молодих вікових групах, у осіб від 40 до 50 років це відношення дорівнює 5:1. В більш пізні вікові періоди ця різниця зменшується. Останніми роками збільшилося захворювання на ІМ в осіб молодого віку (чоловіки віком до 40 років).

Етіологія і патогенез. Основною причиною хвороби є атеросклероз коронарних артерій. Істотну роль у патогенезі цього захворювання відіграє спазм коронарних артерій на фоні тривалих негативних емоцій, фізичного перенапруження. Безпосередньою причиною розвитку ІМ можуть бути тромбоз коронарної артерії або її емболія. У патогенезі ІМ провідна роль належить припиненню припливу крові до ділянки серцевого м’яза, що призводить до ураження міокарда. Вже через 3-5 год після розвитку ІМ у серцевому м’язі відбуваються тяжкі, необоротні зміни структури м’язових волокон - некроз. Наслідком некрозу міокарда є утворення сполучнотканинного рубця.

Величезна заслуга вітчизняних учених М. Д. Стражеска і В. П. Образцова, які вперше описали (1909) клінічну картину тромбозу коронарних артерій у вигляді класичних форм: Status anginosus, Status asthmaticus, Status gastralgicus. ІМ підрозді ляється на форми відповідно до величини і локалізації некрозу, характеру перебігу захворювання. Залежно від величини некрозу розрізняють великовогнищеві і дрібновогнищеві форми ІМ. У разі великовогнищевих форм ураження може розповсюджуватися на всю товщу міокарда, таку форму називають трансмуральним, або проникним, ІМ, або може захоплювати лише частину міокарда, тоді такий ІМ - непроникний, інтрамуральний.

Серед дрібновогнищевих форм розрізняють субепікардіальний ІМ (ураження шарів міокарда, прилягаючих до епікарда) і, частше, субендокардіальний ІМ (некроз у шарі міокарда, прилягаючого до ендокарда). За локалізацією ІМ буває передній, верхівковий, бічний, септальний, задньої стінки (діафрагмальної ділянки) і задньобазальний. Можуть бути також поєднані ураження. Вищезазначені локалізації належать до лівого шлуночка. ІМ правого шлуночка розвивається вкрай рідко.

Залежно від характеру перебігу розрізняють ІМ із затяжним розвитком, рецидивуючий і повторний. ІМ із затяжним перебігом характеризується збільшенням тривалості гострого періоду, сповільненими процесами репарації. Рецидивуючий ІМ являє собою розвиток нового некрозу міокарда, який виникає у термін від 3-ї доби до 28-ї доби після розвитку ІМ. Повторний ІМ, не пов’язаний з первинним некрозом міокарда, як правило, виникає у терміни, які перевищують 28 діб від початку попереднього інфаркту, частше - у басейнах інших коронарних артерій.

У перебігу ІМ виділяють такі періоди:

1. Найгострший період, який охоплює час існування гострої ішемії міокарда і початок його некрозу (перші 2 год від початку захворювання) і проявляється клінічно за умови типового перебігу больовим синдромом.

2. Гострий період - час формування вогнища некрозу і міомаляції (до 10 днів після початку захворювання, у випадках затяжного рецидивуючого перебігу стає дедалі більшим).

3. Підгострий період, який розпочинається з 10-го дня, триває до 4-8 тиж і характеризується утворенням рубця.

4. Післяінфарктний період, протягом якого відбувається адаптація міокарда до нових умов функціонування, триває від 2 до 6 міс після утворення рубця.

Клініка. Прояви ІМ визначаються варіантом початку хвороби, періодом її перебігу та розвитком ускладнень.

Типова, або ангінозна, форма початку ІМ проявляється інтенсивним больовим синдромом (у 70-95 % випадків): біль здавлюючий, «кинджальний», пекучий або сковуючий; локалізується за грудиною або в ділянці серця, в типових випадках іррадіює у ліву руку, ліве плече, лопатку, не купірується прийомом нітрогліцерину. Дуже часто біль супроводжується почуттям страху смерті, збудженням, до яких незабаром приєднується різка загальна слабкість. Тривалість больового нападу - від кількох годин до 1 доби і більше.

Крім ангінозної форми гострого періоду розвитку ІМ, існують атипові форми:






Наиболее просматриваемые статьи: