Казеозна пневмонія

Казеозна пневмонія - це туберкульозна пневмонія з переважно ексудативно-альтеративною тканинною реакцією, що характеризується гострим прогресуючим перебігом, раннім розпадом з формуванням пневмоніогенних каверн. Це найважча форма інфільтративного туберкульозу. Останнім часом вона все частіше почала зустрічатися і в 1993 р. внесена до Міжнародної статистичної класифікації хвороб (МСКХ) Х перегляду, рекомендованої ВООЗ, а в Україні вона введена до класифікації з 1996 р.

Для казеозної пневмонії характерна перевага казеозних змін над перифокальним запаленням. При цьому спостерігається ацинозна лобулярна або лобарна пневмонія. В альвеоли випотіває багатий білком ексудат, переповнений фагоцитами, лейкоцитами і фібрином. Такий самий процес відбувається в бронхіолах. Ділянки легені, що містять ексудат, піддаються швидкому казеозному некрозу. В патогенезі поширеного казеозного некрозу легеневої тканини основну роль відіграє виражена імунна недостатність, яка характеризується глибокими структурнометаболічними змінами й апоптозом імунокомпетентних клітин, особливо клітин мононуклеарної фагоцитарної системи. Такі клітини в зоні специфічного запалення не витримують надмірного мікробного навантаження. Вони функціонально малоактивні і нежиттєздатні, тому швидко і у великій кількості руйнуються. Їх цитоліз призводить до виділення ферментів лізосом, інтерлейкінів, фактора некрозу пухлини, простагландинів, активаторів фібринолізу та інших медіаторів запалення, які сприяють швидкому розвитку казеознонекротичних змін, тим самим створюючи умови для бурхливого і масивного розмноження МБТ.

При патоморфологічних дослідженнях хворих, які померли від казеозної пневмонії, в легенях визначаються множинні вогнища казеозного некрозу, що зливаються одне з одним. При цьому специфічна клітинна реакція макрофагів і лімфоцитів дуже слабка з відносним переважанням нейтрофілів. Це відрізняє казеозну пневмонію від гостро перебігаючого інфільтративного туберкульозу, де ексудативна перифокальна реакція є домінуючим компонентом специфічного запалення. Поряд з цим спостерігається системне ураження мікроциркуляторного русла продуктивного характеру з боку кровоносної та лімфатичної систем легень, а також тромбогеморагічні зміни, які призводять до ішемії і швидкого некрозу уражених ділянок легень.

Казеозна пневмонія може виникати при будьякій формі туберкульозу в осіб зі зниженим імунним захистом. Так, наприклад, ацинозна казеозна пневмонія зустрічається при дисемінованому туберкульозі або як аспіраційна пневмонія при легеневій кровотечі, часткова казеозна пневмонія може бути ускладненням фібрознокавернозного туберкульозу. Нарешті, варто врахувати можливість виникнення ацинозноказеозної пневмонії при прориві в бронх казеозних мас із лімфатичних вузлів кореня легені при первинному туберкульозі. Прогресування туберкульозного процесу і перехід його в казеозну пневмонію супроводжується різким погіршанням стану хворого, підвищенням температури тіла до високих показників, появою кашлю з великою кількістю харкотиння, масивним бактеріовиділенням, легеневосерцевою недостатністю.

Казеозна пневмонія має гострий перебіг, подібна до пневмонії, черевного тифу, малярії, сепсису. У перші години захворювання з’являється висока температура, рясний піт, що розморює хворого. Хворі скаржаться на задишку, біль у грудях, сильний кашель з великою кількістю харкотиння. При об’єктивному дослідженні виявляють симптоми дихальної недостатності, ціаноз губ, акроціаноз. Над ураженою часткою перкуторний звук різко приглушений, вислуховують множинні звучні дрібно і середньопухирчасті вологі хрипи.

Бактеріовиділення буває масивним. Зміни в гемограмі значніші, ніж при інших формах, може спостерігатися патологічна зернистість нейтрофілів. Казеозна пневмонія часто супроводжується негативною анергією. На рентгенограмі відзначається інтенсивне затемнення з ділянками просвітлення, що вказують на розпад легені. Надалі невеликі порожнини можуть зливатися, утворюючи гігантські каверни.

Діагноз казеозної пневмонії тяжкий, особливо в перші дні. Звичайно діагноз встановлюється тоді, коли настає швидке розрідження казеозних мас, що утворилися, і відбувається формування гігантської порожнини або множинних каверн невеликих розмірів. У цьому випадку діагноз підтверджується як динамікою процесу, так і появою масивного бактеріовиділення.

Поширені казеознодеструктивні ураження легень і тяжкі клінічні прояви захворювання при надходженні хворих до протитуберкульозного стаціонару значною мірою пов’язані з пізньою діагностикою казеозної пневмонії на етапах стаціонарного лікування в загальній медичній мережі . Основною причиною пізньої діагностики казеозної пневмонії у терапевтичних стаціонарах є відсутність обов’язкового діагностичного дослідження харкотиння на МБТ.

У доантибактеріальний період казеозна пневмонія, як правило, закінчувалася летально внаслідок тяжкої інтоксикації (швидкоплинна сухота). З появою протитуберкульозних препаратів за умови вчасно розпочатої специфічної терапії став можливим відносно сприятливий наслідок захворювання.




Наиболее просматриваемые статьи: