Фозид 20 – описание препарата, инструкция по применению, отзывы

Комбинированное антигипертензивное средство.

Фозиноприл в организме под действием эстераз гидролизуется до активного соединения фозиноприлата, который ингибирует АПФ и препятствует образованию сосудосуживающего ангиотензина II. Уменьшает вазопрессорную активность и секрецию альдостерона, незначительно увеличивает содержание ионов калия в сыворотке (в среднем 0,1 мэкв/л) с одновременной потерей ионов натрия и жидкости. Препятствует деградации брадикинина, обладающего вазорасширяющим действием, в результате чего антигипертензивное действие может усиливаться.

Гидрохлоротиазид — бензотиадиазиновый (тиазидный) диуретик, обладающий антигипертензивным действием. Действует на механизм реабсорбции электролитов в почечных канальцах, увеличивая выделение ионов натрия и хлора (примерно в одинаковой степени), а также ионов калия и гидрокарбоната. Повышает активность ренина, секрецию альдостерона и снижает концентрацию ионов калия в сыворотке.

Фозиноприл уменьшает потерю ионов калия, вызываемую приемом гидрохлоротиазида.

Артериальная гипертензия.

таблетки 20 мг + 12,5 мг; блістер 10, пачка картонна 1;
таблетки 20 мг + 12,5 мг; блістер 10, пачка картонна 2;
таблетки 20 мг + 12,5 мг; блістер 14, пачка картонна 1;
таблетки 20 мг + 12,5 мг; блістер 14, пачка картонна 2;

Склад

Таблетки 1 табл.
фозиноприл натрію 20 мг
гідрохлортіазид 12,5 мг
допоміжні речовини: лактоза; кроскармеллозний натрій; повідон; натрію стеарилфумарат; заліза оксид жовтий і заліза оксид червоний
в блістері 10 і 14 шт.; в картонній пачці 1 або 2 блістери.

Після прийому всередину максимальне зниження артеріального тиску настає через 2-6 год і триває 24 години. Після одноразового прийому препарату сад в положенні сидячи знижується через 24 год на 12-17 мм рт.ст., ДАТ - на 8-10 мм рт. ст. (більше, ніж після прийому плацебо). Зниження АТ через 24 год складає 60-90% максимального, що дозволяє приймати препарат 1 раз на добу.

Фармакокінетика лізиноприлу натрію і гідрохлоротіазиду при одночасному прийомі не відрізняється від такої при їх роздільному призначенні.

Після прийому внутрішньо всмоктування фозиноприлу натрію становить приблизно 30-40%, гідрохлортіазиду - 50-80%. Ступінь всмоктування фозиноприлу не залежить від прийому їжі, але швидкість всмоктування може бути уповільненою. Гидролитическое перетворення фозиноприла під дією естераз у фармакологічно активна речовина фозінопрілат відбувається переважно в печінці. При порушеній функції печінки швидкість гідролізу може бути уповільнена, ступінь перетворення помітно не змінюється. Cmax лізиноприлу в плазмі крові досягається приблизно через 3 години і не залежить від прийнятої дози фозиноприлу.

Після одноразового або декількох прийомів препарату всередину фармакокінетичні параметри Cmax і AUC прямо пропорційні загальній прийнятій дозі фозиноприлу. Зв'язування фозиноприла з білками крові ≥95%; він має відносно малий обсяг розподілу і в незначній мірі пов'язаний з клітинними елементами крові. Фозінопрілат виводиться з організму в рівній мірі через печінку і нирки. У хворих з артеріальною гіпертензією при нормальній функції нирок і печінки T1 / 2 фозиноприлату становить приблизно 11,5 год. Погано видаляється шляхом діалізу. Кліренс фозиноприлату при гемодіалізі та перитонеальному діалізі становить у середньому 2 і 7% в порівнянні з кліренсом сечовини.

При порушеній функції нирок (Cl креатиніну <80 мл / хв / 1,73 м2) загальний кліренс фозиноприлату з організму приблизно вдвічі нижче в порівнянні з нормальною функцією нирок, а всмоктування, біодоступність і зв'язування з білками крові помітно не змінюються. Виведення фозиноприлату через нирки істотно не залежить від ступеня порушення їх функції. Зниження виведення через нирки компенсується підвищенням виведення через печінку. У хворих з нирковою недостатністю різного ступеня, включаючи термінальну (Cl креатиніну <10 мл / хв / 1,73 м2) спостерігалося помірне збільшення значень AUC фозиноприлату в плазмі крові (менш ніж удвічі в порівнянні з нормою).

У хворих з порушеною функцією печінки (при алкогольному та біліарному цирозі) швидкість гідролізу фозиноприлу може бути знижена, але ступінь гідролізу помітно не змінюється. Загальний кліренс фозиноприлату з організму приблизно вдвічі нижче, ніж у хворих з нормальною функцією печінки. У чоловіків у віці 65-74 років з клінічно нормальною функцією нирок і печінки помітних відмінностей у фармакокінетичних параметрах фозиноприлату у порівнянні з хворими 20-35 років не спостерігається.

Після прийому всередину C Max гідрохлоротіазиду в плазмі крові досягаються через 1-2,5 годин. Не піддається метаболізму і швидко виводиться з організму через нирки. Він пов'язаний з білками крові на 68%; об'єм розподілу становить 3,6-7,8 л / кг. Гідрохлортіазид накопичується в еритроцитах (концентрація в еритроцитах становить 1,6-1,8 по відношенню до концентрації в плазмі крові). T1 / 2 гідрохлортіазиду становить 5-15 год.

При тяжких порушеннях функції нирок (Cl креатиніну менше 20 мл / хв / 1,73 м2) T1 / 2 гідрохлоротіазиду може зростати до 21 год.

У хворих з порушеною функцією печінки (при алкогольному або біліарному цирозі) швидкість гідролізу фозиноприлу може бути знижена, але ступінь гідролізу помітним чином не змінюється. Загальний кліренс фозиноприлату з організму таких хворих приблизно вдвічі нижче, ніж у хворих з нормальною функцією печінки.

У чоловіків у віці 65-74 років з клінічно нормальною функцією нирок і печінки помітних відмінностей у фармакокінетичних параметрах фозиноприлату в порівнянні з молодими хворими (20-35 років) не спостерігається.

Застосування інгібіторів АПФ в II і III триместрах вагітності викликає пошкодження або навіть загибель плода, що розвивається. Препарат виявляється у грудному молоці, тому не слід застосовувати його в період годування груддю.

Гіперчутливість (у т.ч. до інших інгібіторів АПФ і похідних сульфонаміду, включаючи тіазиди), анурія, вагітність, годування груддю, вік до 18 років (безпека та ефективність препарату у дітей не встановлені).

Побічні ефекти комбінованого препарату схожі з такими в кожного з компонентів препарату і носять легкий і тимчасовий характер.

Найбільш часто (у 2% випадків) спостерігаються запаморочення, головний біль, кашель, міалгія, парестезії, відчуття втоми.

У 0,5-2% випадків - загрудинний біль, порушення серцевого ритму, ортостатична гіпотензія, периферичні набряки, припливи крові до обличчя, непритомність, ангіоневротичний набряк, шкірні висипання, свербіж, порушення смакової та інших видів чутливості, порушення зору, нудота, блювання, диспепсія, печія, біль у животі, гастрит, езофагіт, підвищена сонливість, депресія, синусит, фарингіт, зниження слуху, дизурія, нейтропенія, агранулоцитоз, порушення водно-електролітного балансу, збільшення концентрації глюкози, холестерину і тригліцеридів у сироватці крові.

Всередину. Дозу підбирають індивідуально. Звичайна доза для дорослих і літніх хворих - 1 табл. / Добу.

При порушенні функції нирок легкого або помірного ступеня (Cl креатиніну> 30 мл / хв, креатинін сироватки приблизно 3 мг / дл або 265 мкмоль / л) рекомендується звичайна доза препарату.

При Cl креатиніну <30 мл / хв препарат застосовувати не рекомендується. Хворим з тяжкими порушеннями функції нирок призначають петльові діуретики.

При порушенні функції печінки коригування дози не потрібна.

Відмінностей в ефективності та безпеки лікування препаратом хворих у віці 65 років і старше не спостерігається.

Літні люди можуть бути більш чутливі до дії препарату.

Лікування: симптоматична і підтримуюча терапія (включаючи індукцію блювоти і / або промивання шлунка, а також проведення процедур корекції водно-електролітного балансу і гіпотензії). Фозиноприл натрію погано виводиться з організму шляхом гемо- та перитонеального діалізу. Ступінь виведення гідрохлортіазиду при гемодіалізі не встановлена.

Барбітурати, наркотичні речовини, алкоголь можуть посилювати ортостатичну гіпотензію на фоні прийому гідрохлоротіазиду, антациди (наприклад алюмінію або магнію гідроксид, симетикон) можуть зменшувати всмоктування Фозіда (при одночасному прийомі необхідний інтервал не менше 2 год).

Гідрохлортіазид може збільшувати концентрацію глюкози в крові (може знадобитися коригування доз пероральних антидіабетичних препаратів та інсуліну).

Може знадобитися підвищення доз пробенециду або сульфінпіразону, застосовуваних для лікування подагри, в зв'язку з тим що гідрохлортіазид може збільшувати концентрацію сечової кислоти в крові. Гідрохлортіазид може підвищувати концентрацію іонів кальцію в сироватці крові за рахунок зменшення виведення його з організму (при одночасному використанні може знадобитися зменшення дози препаратів кальцію).

Холестирамінова смола і колестипол можуть затримувати або зменшувати всмоктування гідрохлоротіазиду (Фозід слід приймати принаймні за 1 год до або через 4-6 години після прийому зазначених коштів).

При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ із солями літію, його концентрація в сироватці крові і ризик розвитку літієвої токсичності підвищуються. НПЗЗ можуть послаблювати дію гідрохлоротіазиду і знижувати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. Одночасно застосовувати препарат з калійзберігаючими діуретиками (з такими препаратами, як спіронолактон, амілорид, триамтерен) і добавками калію до їжі слід з обережністю, щоб уникнути ризику розвитку гіперкаліємії.

Необхідно контролювати концентрацію калію в сироватці крові через короткі проміжки часу. Гідрохлортіазид може посилювати дію адреноблокаторів або гангліоблокаторів. Можлива взаємодія гідрохлоротіазиду з діаксозиду.

Необхідно перевіряти концентрацію сечової кислоти в крові і стежити за АТ. Гідрохлортіазид може посилювати дію недеполяризуючих міорелаксантів, засобів для наркозу та інших засобів, що застосовуються при хірургічних втручаннях (наприклад, тубокурарину хлорид і галламіна тріетіодід). Фозиноприл натрію може посилювати антигіпертензивну дію препаратів, що застосовуються для проведення загальної анестезії. Може знадобитися коригування дози і водноелектролітного балансу.

Біодоступність препарату при одночасному застосуванні з хлорталідоном, ніфедипіном, пропранололом, циметидином, метоклопрамідом, пропантелін бромідом, дигоксином, ацетилсаліциловою кислотою та варфарином не змінюється. Всмоктування гідрохлортіазиду підвищується при одночасному прийомі препаратів, що знижують моторику ШКТ.

Повідомлялося про розвиток ангіоневротичного набряку при застосуванні інгібіторів АПФ, включаючи фозиноприл натрію. При набряку язика, глотки, гортані може розвинутися обструкція дихальних шляхів з можливим летальним результатом. У таких випадках необхідно швидке п / к введення розчину адреналіну 0,1% і вжиття інших заходів невідкладної допомоги. Хворі повинні припинити прийом препарату і негайно повідомити лікаря про появу набряків на обличчі, очах, губах і мовою, про спазм м'язів гортані або утрудненому диханні.

Слід дотримуватися обережності при лікуванні хворих інгібіторами АПФ під час проведення процедур десенсибілізації.

В ході проведення гемодіалізу через високопроніцаемие мембрани, а також під час аферезу ліпопротеїнів низької щільності з адсорбцією на декстрасульфату можуть виникнути анафілактичні реакції. У цих випадках слід використовувати діалізні мембрани іншого типу або інше медикаментозне лікування.

Рідко повідомлялося про випадки агранулоцитозу і нейтропенії під час лікування інгібіторами АПФ. Ці випадки відзначалися частіше у хворих з порушеною функцією нирок, особливо при наявності системних захворювань сполучної тканини (системний червоний вовчак або склеродермія). Необхідно стежити за вмістом лейкоцитів у крові у таких хворих. Повідомлялося, що в рідкісних випадках тіазидні діуретики викликають агранулоцитоз і пригнічення функції кісткового мозку.

При лікуванні артеріальної гіпертензії інгібіторами АПФ у хворих хронічною нирковою недостатністю, незалежно від ступеня порушення функції нирок, можливо надлишкове зниження артеріального тиску, що може призвести до олігурії або азотемії, а в окремих випадках - до розвитку гострої ниркової недостатності і летального результату. Лікування артеріальної гіпертензії Фозідом у таких хворих слід починати з мінімальної терапевтичної дози та під суворим контролем за АТ, особливо в перші 2 тижні, а також при будь-якому збільшенні дози препарату. Артеріальна гіпотензія не є абсолютним протипоказанням для подальшого застосування Фозіда.

Максимальне зниження артеріального тиску відзначається на ранніх етапах лікування і стабілізується зазвичай на другому тижні лікування. При подальшому застосуванні препарату зниження його терапевтичної активності не спостерігається.

Препарат слід застосовувати з обережністю при порушеній функції печінки і при прогресуючому захворюванні печінки. Невеликі зміни водно-електролітного балансу можуть призвести до печінкової коми. При порушеній функції печінки концентрація фозиноприлату в плазмі може підвищуватися.

Препарат слід застосовувати з обережністю у хворих з важким порушенням функції нирок (Cl креатиніну <30 мл / хв / 1,73 м2). У хворих з артеріальною гіпертензією зі стенозом ниркової артерії однієї або обох нирок, а також без ознак захворювання ниркових судин під час лікування інгібіторами АПФ може підвищуватися рівень азоту сечовини крові та креатиніну сироватки крові. Ці ефекти звичайно оборотні і проходять після припинення лікування. Може знадобитися зниження дози препарату. Ознаками порушення електролітного балансу є сухість у роті, спрага, загальна слабкість, підвищена сонливість, неспокій, м'язові болі або судоми, артеріальна гіпотензія, олігурія, тахікардія, нудота і блювота.

Гідрохлортіазид може спричинювати гіпокаліємію, гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз. У присутності фозиноприла натрію ризик гіпокаліємії зменшується. Сумарний ефект препарату Фозід може полягати у збільшенні, зменшенні іонів калію в сироватці крові або у відсутності цих ефектів.

Дефіцит іонів хлору зазвичай носить легкий характер і, як правило, не потребує лікування. У присутності гідрохлоротіазиду знижується виведення іонів кальцію з організму, підвищується виведення іонів магнію з сечею, що може призвести до гіпомагніємії. Необхідно періодично перевіряти концентрацію електролітів у сироватці крові.

Концентрація сечової кислоти в крові може підвищуватися, а у деяких хворих, які приймають тіазидні діуретики, ймовірно розвиток гострого нападу подагри. У хворих цукровим діабетом може мінятися потреба в інсуліні, латентні форми цукрового діабету можуть набувати маніфестну форму на тлі застосування тіазидів. Підвищення концентрації холестерину і тригліцеридів пов'язано з лікуванням тіазиднимидіуретиками. Кашель, викликаний інгібіторами АПФ, включаючи фозиноприл натрію, зазвичай носить непродуктивний і персистуючий характер і проходить після припинення прийому препаратів. Цей кашель повинен розглядатися як один з варіантів при диференціальної діагностики кашлю.

Безпека та ефективність препарату у дітей не встановлена.

Список Б.: У сухому місці, при температурі 15-25 ° C.

36 мес.

C Сердечно-сосудистая система

C09 Препараты, влияющие на ренин-ангиотензиновую систему

C09D Антагонисты ангиотензина II в комбинации с другими препаратами

C09DA Антагонисты ангиотензина II в комбинации с диуретиками